Cxemcast 048 – Mick Wills

01. Bakunin Commando - Neon Brain
02. Front 242 - Welcome To Paradise
03. Kirlian Camera - News (Room 506 Edit)
04. Retrograde Youth - One Last Try
05. Vault - Up Through The Concrete
06. The Twins - Water Coaster
07. Intergalactic Gary & Pasiphae - Disconnected
08. Liquid G - The Power Of...
09. DMT - Вечная Война
10. Black Meteoric Star - Deceptive Surfaces
11. Robert Bergman - Buoy
12. The Mode - Balance
13. Silent Servant - Stationary
14. Levon Vincent - Birds
15. Richard Bartz - Subway
16. Jeff Mills - Humana
17. The Holy Ghost Inc. - Mad Monks On Zinc
18. Motip White - Ocus
19. Levon Vincent - Untitled
20. Bookworms - STE-027
21. Head Technician - Zones


 

Чи багато часу ти проводиш в рідному Штутгарті?

Я виріс у невеликому селищі, в 20-ти хвилинах від Штутгарта – головного міста південного заходу Німеччини і досі тут живу, займаюся музикою, працюю. Чудове місце.

Цей мікс був записаний під час шоукейсу лейблу «Mannequin Records» в берлінському клубі «OHM». Тобі близька ідея та концепція лейблу?

Я завжди сприймав «Mannequin Records» як лейбл, який видає якісний саунд, і з найпершого релізу колекціоную їхні записи. У своїх сетах я люблю змішувати різну музику: від техно до різноманітного синт-вейву. Релізи деяких артистів лейблу дуже близькі мені по духу й ідеально вписуються в мою добірку.

У 1987 році ти організував свою першу вечірку, на ній же і грав. Як змінилися твої смаки за останні 30 років?

Тоді, в 1987 році, я грав різноманітну музику від синтпопу до ранніх хаус-треків. Мені подобалося ставити щось із Frankie Goes to Hollywood, Depeche Mode або Anne Clark. Протягом багатьох років у«новій танцювальній музиці» (я маю на увазі нью-біт і техно) постійно з’являлися цікаві та якісні речі, які я забирав до своєї колекції. За останні 15 років я досліджував італо-диско, мінімал-синт, EBMтаелектро, залишаючись при цьому на перетині різних стилів, як і в 1987, щоправда вже з більшим вибором опцій.
Важко порівнювати музику того часу і те, що я граю сьогодні: зараз випускається дуже багато різної нової музики, до того ж мої пізнання старої стали набагато глибшими. За стільки років діггінгу я зібрав об’ємну колекцію, багато речей з якої – справжні скарби, і я обожнюю ділиться цим з танцполом.

В одному зі старих інтерв'ю ти казав, що більшість діджеїв вважають за краще не виходити за рамки одного стилю, а ти, навпаки, завжди намагався комбінувати. Зараз все більше артистів грають еклектичні сети. Як ти поясниш таку тенденцію?

Я думаю, що ця тенденція пов’язана насамперед із тим, що почала простежуватись необхідність відходу від монотонності: нікого не здивуєш, граючи тільки хаус або тільки техно. По-друге, цифровий формат і сучасні технології перетворили діджеїнг з елітарного в масовий, зробили його доступним буквально кожному, з’явилося багато нових артистів і музики. Більше того, індустрія звукозапису перевидає багато записів, які до недавнього були важкодоступними, рідкісними або дорогими.

В іншому своєму інтерв’ю ти казав, що надаєш перевагу вінілу, а не діджиталу. Що ти думаєш з цього приводу зараз?

Іноді я оцифровую треки, щоб зробити в них деякі правки або ремікс, але більша частина – це вініл і касети. Купуючи вініл, я підтримую артиста і звукозаписну індустрію.

Як колекціонер вінілу, що ти думаєш про роль цього формату і про його майбутнє?

Як колекціонер і продюсер, я думаю, що єдино правильний шлях для моєї музики – це реліз на вінілі. Якщо лейбл паралельно видає її в цифрі – це непогано, але я не збираюся випускати музику лише в цифровому форматі. З урахуванням вищесказаного, я сподіваюся, що багато артистів залишаться прихильниками вінілового формату й індустрія в подальшому буде розвиватися.

Ти почав робити музику в 1997 році, але перший реліз вийшов лише в 2001. На що пішло цілих чотири роки?

У 1997 році у мене вийшов один трек на CD-компіляції, я його зробив на студії групи Klangstabil. Після того я почав будувати свою власну студію. Чотири роки пішло на те, щоб зібрати обладнання, на якому я міг би записати свою першу повноцінну платівку. Зараз у мене щось виходить досить рідко, бо окрім музики є багато інших занять і обов’язків. Тому я видаю музику настільки часто, наскільки у мене вистачає енергії і часу на це.

Ти був у Києві 12 років тому. Чим вразило тебе це місто?

Я провів у Києві всього пару днів, в кінці 2004 року, під час Помаранчевої революції. Пам’ятаю я грав в дуже маленькому клубі, забув його назву. Було круто, це була хороша ніч. Минуло стільки років, я би з радістю повернувся до цього міста.



Інтерв’ю взяв Богдан Конаков.