Cxemcast 045 – El

Як пройшов ваш нещодавній фестиваль «Present Perfect» і які плани на майбутнє?

Все пройшло вдало, ми зробили крок вперед – як в плані відвідуваності, так і в плані наповнення. До того ж, безумовним досягненням став приїзд «Boiler Room» в рамках окремої сцени. Що стосується арт-складової, то Музей стріт-арту разом з десятком художників з усього світу представили свої графічні роботи та інсталяції на тему глобальних проблем, пов’язаних з міграцією. У майбутньому плануємо провести ряд шоукейсів у Москві та Фінляндії, а також кілька великих проектів в рідному Петербурзі. Більше того, на нашому лейблі в листопаді вийде нова платівка від локального артиста Кузьми Палкіна та збірник, реліз якого планується на наступний рік.

Чому приїзд «BoilerRoom» ти називаєш досягненням? Для багатьох європейських фестивалів це цілком звичайна практика.

Це досить складний процес, пов’язаний насамперед зі специфікою проекту «Boiler Room». Вони вкрай вибагливі, і нам пощастило, що ми були одними з учасників команди, яка привезла їх до Петербурга вперше в 2014 році – у нас склалися хороші відносини. Одним словом, не все так просто при роботі з ними. Щоб почати комунікацію, потрібно мати надійний бекграунд. Ми вели переговори з грудня 2015 року і ось результат. Трансляцію з фестивалю переглянуло понад півмільйона людей по всьому світу, широкій аудиторії вдалося побачити що відбувається в Росії і, можливо, наступного року це вплине на приїзд великої кількості туристів у Петербург, так як ми територіально дуже близько знаходимося до Прибалтики, а різниця курсів дозволяє проводити час в Росії досить весело. Для міжнародного глядача ефір «Boiler Room» зі Санкт-Петербурга – це не тільки можливість подивитися на виступи улюблених артистів, але і познайомиться з локальною сценою нашого міста.

Що найбільше їм сподобалося в Петербурзі?

Міхаіл Штангль (Michail Stangl), куратор «Boiler Room», стежить за тим, що тут відбувається, йому дуже цікава місцева сцена і такі продюсери як Flaty і Nocow з Санкт-Петербурга вже давно знаходяться в полі його зору. Що стосується російської сцени загалом, то тут у хлопців з команди «Boiler Room» багато фаворитів. Якщо говорити про відгуки, то можна процитувати саме ці слова Міхаіла після фестивалю: «Одна річ, яку вони не говорять про Росію: молодь тут в порядку».

Чи збираєтеся ви надалі співпрацювати?

Так, у нас є в планах повторити співпрацю – це був вдалий досвід.

Чи змінився нічний Петербург за той час, як існує «Roots United»?

Дуже сильно змінився. Ми починали в клубі на 200 осіб, де ледве збирали людей на топового артиста з Детройта. З приходом кризи місто розцвіло в плані клубної культури: останні три роки ми спостерігаємо ренесанс клубної культури практично у всіх великих містах. Минулого року ми робили дві великі події в регіонах (Єкатеринбург і Нижній Новгород), де також поєднували між собою різні грані сучасного мистецтва: музику, мистецтво, технології і урбаністику. В обох містах був досить великий успіх, відчувається інтерес до проектів подібного формату.

Ренесанс під час кризи?

Це пов’язано з фінансовими обмеженнями і можливостями проведення власного дозвілля. В аудиторії сформувався фокус на місцеву сцену з огляду на те, що робити великі привози артистів щотижня досить накладно. Власне, як мені здається, багато в чому у нас з Україною схожі «проблеми» в клубній індустрії. Криза – це завжди пора можливостей і розквіту культури, люди більше починають звертати увагу на те, що у них перед очима.

Чому «Roots United» вирішили робити виїзні заходи в містах Росії, в чому полягає їхня ідея?

Ідея в тому, щоб зібрати головні креативні сили міста і зробити так, щоб вони працювали разом на території музики, мистецтва, урбаністики та технологій.

У недавньому інтерв’ю ти казав про те, що в Росії цілком реально робити фестивалі й вечірки легально. Чому панує протилежний стереотип?

Тому що це стереотип і, як будь-який стереотип, він живе дуже довго. Звичайно, є певні труднощі, пов’язані з бюрократією і якимись ще державними обмеженнями, але при ретельній підготовці все реально.

У Петербурга досить довга і яскрава рок-історія, як це відображається на танцювальній культурі?

В цілому, досить мало перетинів, але пісню Віктора Цоя «Ми хочемо танцювати» знає будь-який рейвер в нашому місті. До того ж, вплив культури квартирників, сквотів і панк-руху загалом досить сильно відчувається в атмосфері міста. Взагалі Петербург – досить мінорне місто, з поганою погодою, але при цьому досить недороге місце для життя порівняно з Москвою. Архітектура теж робить свою справу. Мрія поета. Це місто завжди підкидає теми для роздумів, в широкому розумінні цього слова.

Чим ти займаєшся в «Roots United»? Які твої обов’язки?

Я A&R однойменного лейблу, діджей і, скажімо так, один з творців фестивалю «Present Perfect» і ком’юніті «Roots United».

На лейблі не так вже й часто виходять нові записи, чому?

Ми запустили його тільки минулого року. Для того, щоб поставити все на рейки, потрібно трохи більше часу. Звичайно, ми фокусуємося на розвитку місцевої сцени, дуже ретельно намагаємося відбирати матеріал, який буде відповідати нашій концепції, – НЕ завалюватися в одну чи іншу сторону. Ми завжди балансуємо на грані музичних стилів: не може бути чистого хаусу, техно або бейсу – це має бути еклектика всередині одного трека, тому нам не завжди вдається швидко знайти той матеріал, який нас влаштовує. Але зараз ситуація з частотою виходів релізів виправляється. Ми встали на потрібні рейки.

На яку музику зараз звертаєш більше уваги?

Мені подобається все, що зараз відбувається з хаус-музикою і техно, всі ці мутації з брейкбіта і джанглу в хаусі й EBM, джекбіт, індастріал-акценти в техно, дуже люблю електро. В цілому, мені дуже подобається ламаний ритм. Підходячи до вибору музики для міксу, я віддаю данину еклектиці: мені здається, при записі подібних речей – це вірний шлях.

А ти пишеш музику?

Так, я намагаюся приділяти цьому процесу багато часу. Сподіваюся, скоро можна буде побачити результат.



Інтерв’ю взяв Богдан Конаков.