Cxemcast 042 – S Olbricht

Чи можна сказати, що у вас в Будапешті сильна локальна сцена?

Мабуть, так. Влітку центр міста перетворюється на суцільний фестиваль, люди веселяться на вулицях і в клубах. Аудиторія досить численна, тому і сцена досить сильна.

Але все ж Будапешт важко назвати одним з центрів європейського клубного життя, чи є це проблемою?

Я думаю, що розвиток нічної культури вдома – це і є наше головне призначення тут.

А який твій улюблений клуб?

Важке питання. Я дуже люблю грати в «LÄRM», тому що там стоїть хороша саундсистема, а в «Toldi», наприклад, працюють мої друзі. «LÄRM» – частина великого комплексу під назвою «Fogashaz», який відкрився років 10 тому і вміщує чотири клуби, хостел, ресторан і магазин одягу в одній будівлі. У нас в місті також є два клуби, які розташовані в старому торгівельному центрі – «Müszi» і «Corvin Club». До слова, там дуже гарний танцпол на даху. Також мені подобається клуб «А38», хоча він більше схожий на концертний хол.

«А38» виглядає як комерційний клуб.

Так, в ньому насправді відбувається багато непривабливих комерційних подій, але декілька місяців тому я виступав там разом з Levon Vincent, а у вересні приїжджають Sun O))) зі своїм шоу. Головна сцена в «А38» розрахована більше, ніж на тисячу чоловік, тому там орієнтуються на гучні імена.

А локальні артисти часто виступають у місцевих клубах?

По правді кажучи, у нас багато промоутерів, які запрошують діджеїв і продюсерів з-за кордону, але також є й вечірки за участі локальних артистів.

Кого б ти виділив з угорських артистів?

Звичайно ж, всіх музикантів з нашого звукозаписного лейблу «Farbwechsel», Окрім них, назвав би Nermo, Akos V, Grema, Gnork, Crimson, Chrome, IsuJ Mono і Soundbank (він керує лейблом «This Is Our Time» разом з Route 8). У нас велика сім’я – зараз в Угорщині існує вже близько 5 лейблів з фокусом на електронну музику.

Ти є одним із засновників «Farbwechsel». Зараз ви видаєте тільки угорців?

Не зовсім. Спочатку ми видавали деяких іноземних хлопців (Sias, James Booth, Christian Kroup), але зараз намагаємося фокусуватися на угорських. Кілька місяців тому я вирішив поки що не брати демо-записи, тому зараз можна стверджувати, що ми – виключно угорський лейбл.

З якими складнощами ти стикаєшся як керівник лейблу?

Як сказав Марк Фелл у своєму недавньому інтерв’ю для «XLR8R»: «Майте на увазі, що музична індустрія, як і будь-яка інша, – корумпована і набридлива».

Коли ти почав захоплюватися музикою?

По-моєму, все почалося у віці 10 років. У мене була Playstation з програмою, яка називалася «Music 2000». Одним словом, олдскульна штука з кінця 90-х. Саме там я вперше зустрівся з такими поняттями як «BPM» і «Sample». Потім вже, в 16 років, я зацікавився програмою «Reason» і, можна сказати, почав робити музику.

Яка історія твого першого релізу на «Miniatura Records»?

Це був мій найгірший реліз.

Саме з цього моменту почалася твоя кар’єра музиканта?

Ні, до того я писав і видавав брейккор і харшнойз. Стара-добра ера Myspace. Пам’ятаю, коли мені було років 20, ми разом зі Sleeparchive навіть видали кілька спільних треків. Gabor Lazar, Gergő Szinyova – ми всі веселилися... Після всього цього я почав робити техно, бо моїй колишній дівчині не подобалась «жесть», і я вирішив довести, що дійсно можу робити хорошу музику.

А як ти потрапив на всім відомий «Opal Tapes»?

Ми створили «Farbwechsel» в 2012 році – почали з моєї першої касети під псевдонімом S Olbricht. В кінці року Стівен Бішоп, глава лейблу «Opal Tapes» почув мій альбом на «Bookmat», який, до слова, був на першій позиції в чаті. Він написав мені листа з проханням зробити альбом для нього і я, звичайно ж, погодився.

Значить після «Opal Tapes» ти перейшов на якісно інший рівень?

Думаю так. Хоча вже під час того, як я сидів над цим альбомом, мені надходили пропозиції з різних лейблів. Я став набагато частіше виступати, особливо в Угорщині, тому що, як би смішно це не звучало, мене називають тут «місцевим героєм» через всі ці релізи, лейбли і т.д. Це, звичайно ж, неправда, але так кажуть.

Яким ти бачиш майбутнє угорської локальної сцени?

Я займаюся «Farbwechsel» вже чотири роки – за цей час багато наших артистів виросли до європейського рівня. Зараз вони більш сміливі і мотивовані. Я радий, що їх надихає мій приклад. Загалом, все стає краще і краще.



Інтерв’ю взяв Богдан Конаков.