Cxemcast 030 – Vualitron

Цей мікс твоїх лайвів. Розкажи як ти його записав.

Це лайв-мікс з треків, написаних протягом 2014-2015 років. Використовував просто Ableton і контролер. Але я граю і наживо з Octatrack, ревербератором і драм-машиною, на основі тих же треків.

Що ще ти використовуєш для написання музики, який твій робочий стіл?

Та багато чого. Все, що є під рукою: рекордер, драм-машини, синти, семплер. Як залізо, так і софт. Взагалі іноді трек можна повністю написати в Logic.

Тобі не здається, що коли музика конструюється, то втрачається її магія?

Магія залежить від сприйняття музики. Якщо ти не відчуваєш магію, то навіть найкращий трек залишить тебе байдужим. За різних обставин прозріваєш від різної музики. Мене як музиканта цікавить процес і кінцевий результат - те, що грає з моніторів. Способи добування звуку не мають принципового значення.

А що має значення?

Мені подобається, коли треки додають в реальність якусь чарівність і ритм, притоптування ногою. Коли вони не погіршують параною і стрес, постійно супроводжують людину в режимі мегаполісу, а навпаки - дистанціюють від суєти, роблять її абстрактною й химерною. Герметизують якесь дзен-щастя - спокійний алертний стан. Ми не живемо в умовах легалайзу, але музика якраз і покликана вести крізь тріп - ось що має значення. На жаль, це до сих пір досить ризиковано.

Наскільки важливо стежити за тенденціями коли пишеш музику?

Якщо говорити про хайпи, то мене вже дуже довгий час веселить як одномоментні модні течії або змушують людей писати і грати щось кардинально нове, чого вони раніше не робили, або навпаки - спонукають людей гнути свою лінію і не відволікатися на всілякі балачки чи нью-рейв.

А що для тебе зараз модно?

Я на моду чхати хотів, але я рідко чхаю. Для мене в даний момент модно, наприклад, маленьке чорне плаття - як філософський концепт, відображення настрою і спосіб взаємодії; його вихід за гендерні рамки, утилітарна корисність і зручність. Потім, мені завжди цікаво як люди прокачують танцпол чимось, що по ідеї, не повинно спрацювати. Всім же зрозуміло, що 128-130 bpm і жорстка бочка з сінтом легко змушують тисячу людей танцювати, але по-справжньому захоплює, коли хтось ставить зовсім вже поплавлені треки, а люди при цьому не йдуть.

Що вплинуло на те, що ти почав займатися електронною музикою?

Не знаю. Напевно, acid.

Чи подобається тобі ті вечірки, на які ти ходиш?

Деякі вечірки в Closer дуже непогані. В Otel’і теж буває цікаво - там можна послухати нових місцевих артистів. Деякі сесії в Efir’і та Kontrapunkt’і теж доставляють своєю чесністю і розслабленістю.

Ти давно пишеш музику?

Десь з 2000 року. У мене є кілька проектів. Є пластинка на лейблі Dubwax, та й сам себе також видавав. Але я вважаю, що говорити про музику в ключі успіху якось однобоко і неправильно. John Frusciante недавно висловився, що не варто продавати музику, а потрібно її безкоштовно поширювати, тоді вона стане менш заангажованою, більш живою й чесною. Можливо, він в чомусь має рацію. Невдахи, що не випустили жодного альбому, але палаючі ідеєю і постійно граючі наживо, більш гостро відчувають момент часу. У новому році готується ще одна платівка, а якщо пощастить, то й більше.

Важко бути артистом в Україні?

Дивлячись кому. Якщо ти інтроверт або аутист, то так. Якщо ти гарний товариський блондин без зайвих забобонів і принципів, то в будь-якій компанії тобі набагато легше.

Тобто треба обов'язково спілкуватися і знайомитися, аби регулярно грати?

Якось так.

І музика не має значення?

Має, звичайно, але буває по-різному. Музика для музиканта є способом сублімації, свого роду вираз ставлення до того, що з ним в житті відбувається, а для публічних, популярних діджеїв вона є знаряддям маніпуляції людьми на танцполі і засобом підтримки власного іміджу.

Чим ти займаєшся окрім музики?

Я люблю кататися на велосипеді. Не по сто кілометрів щодня, але тридцять п'ять - не проблема. Мені також подобається непопсове кіно і тумблер.

Є свій веломаршрут?

Всі маршрути цікаві. Не люблю повертатися по одному і тому ж шляху. Хоча по набережній можна прокатати від Видубичів до Оболоні - дуже доставляє. У Голосіївському лісі добре їздити, на острові Муромець.

Що ти при цьому слухаєш?

О, я не їжджу в навушниках. По-перше, це небезпечно, а по-друге, я вмію цінувати тишу.

Наскільки звуки навколишнього середовища тебе надихають?

У моєму рюкзаку постійно є заряджений рекордер. Я записую все, що привертає мою увагу. З усіх подорожей приводжу кілька записів чогось, що зустрічається тільки там: якісь барабанщики з Афін, або соловеї з Чорногорії.

Які звуки ти найбільше любиш?

Шум хвиль. Плескіт, птиці, цикади і, звичайно, TB-303.

Що означає ‘Vualitron’?

Просто неологізм. Слово, якого не було раніше. Можливо, гібрид їжака і робота, або деревний ельф.

Кого ти виділиш з локальної сцени?

Та всі хороші. Наприклад, Brother G, Strukturator, Mokri Dereva, Sommer, Vaschenko, Komponente, Shakolin і Dj Borys.



Інтерв'ю взяв Богдан Конаков.