Cxemcast 027 – Roman K

01. The Timeriter - Lost In Lyrix
02. Kuba Sojka - Future Mind
03. Sync 24 & Morphology - Phase Crush
04. Matti Turunen - Substellar Object
05. Exaltics - My Language (ERP Remix)
06. A Sagittariun - Gravitation Push
07. Drexcia - Depressurization
08. Dj Stingray 313 - eRbB4
09. Keith Tucker - We Are Detroit
10. Orson Wells - Space Echo
11. Jark Prongo - Moving Thru Your System
12. Plant 43 - Ubicomp Malfunction
13. Kan3da - Soundtest
14. ERP - El Camino
15. Route 8 - It Doesn't Matter Anymore



Мені здавалося, що ти на стороні Чикаго, але твій мікс і останні сети виказують любов до Детройту, чи не так?

Я намагаюся не зациклюватися на одному напрямку, будь то Чикаго, Детройт або Берлін. Мені подобається постійно розширювати свої музичні інтереси. Останнім часом ділю музику на ‘подобається’ і ‘не подобається’.

Чи часто ’не подобається’ перетворюється в ’подобається’?

Так, це дуже круте відчуття, коли чуєш щось другий або третій раз і думаєш: “як я міг це пропустити?!“. Деякі речі доходять тільки з часом або у ‘відповідний’ момент, але це цілком нормально на мій погляд. Не можна знати все й відразу в музиці. 

А якщо навпаки? Чи є музика, за яку соромно?

Швидше це музика, яка більше не надихає, але соромитися, мені здається, не можна. Інакше ми б просто не прийшли до того, що у нас є зараз.

А до чого ми зараз власне прийшли?

Ми тільки на початку шляху. Культура розвивається, талановитих артистів - купа, локальна сцена зростає. У правильному напрямку рухаємося. Розвиток і рух - запорука успіху.

В такому випадку скажи кого ти можеш виділити з локальної сцени?

Я боюся когось образити або пропустити. Намагаюся поважати працю кожного. У мене багато друзів і колег, на яких я рівняють. Навіть не уявляю як всіх перерахувати.

Ти ж пишеш музику, правильно?

Вчуся тільки... Я зовсім ще мало вмію і знаю в продакшені. Але мені дуже цікаво дізнатися більше.

А коли ти почав грати?

Взагалі, можна сказати, що зі школи - в класі 5-му була моя перша дискотека. Але за професійну апаратуру я вперше став у 2005 році. До цього були і касети, комп'ютери і mp3-плеєри. 10 років буде влітку, як час летить... Треба буде організувати щось з цього приводу, не забути.

Багато тебе знають саме як колекціонера вінілу. Яка пластинка була першою?

Це був подарунок автора на вечірці, на якій ми грали разом - The Timewriter - Soulstickers. Було це в 2007 році, здається, в Opium Beach club. Пластинки я почав купувати приблизно з 2008.

І скільки їх в тебе зараз в колекції?

Приблизно півтори тисячі, може трохи більше.

А які найулюбленіші?

Моя колекція складається переважно з хаус-музики. Але взагалі збираю все: від джазу, фанку та соул музики до диско, хіп-хопу, електро і техно. Останнім часом щільно підсів на електро. Звідси і народився мікс. До речі, це репродукція сету з минулої Схеми під мостом. І, напевно, мій перший сет у подібному ритмі.

Зараз електро зазвучало на повну силу. Чим можна пояснити такий інтерес публіки?

У музичній історії все повторюється. Все просто - техно відходить на другий план. З'являються нові стилі або давно забуті старі знов набирають оберти. Раніше це був електро-хаус або електро-клеш. Зараз це звучання ближче до Детройту. За ним найближче майбутнє, я вважаю.

Значить хардкор ми теж почуємо?

Хардкор транслюють по телевізору щодня. (Сміється)

До речі, хотів запитати, таку колекцію платівок ти зібрав від музичних дивідендів?

Ні звичайно. Навіть не дивлячись на те, що всі зароблені музикою гроші вкладаю назад в музику. В Україні потрібно ретельно працювати, щоб купувати платівки. З моїх друзів-колекціонерів практично всі заробляють на пластинки бізнесом або офісом.

Чи не заважає це зануриться в музику? Наскільки складно поєднувати роботу і творчість?

Заважає, іноді буває дуже складно. Наприклад, після важкого тижня в офісі відіграти дві ночі поспіль і потім знову вийти на роботу в понеділок. Ті, хто знають - зрозуміють. Але така ціна. Я намагаюся менше грати зараз, щоб більше часу і сил приділяти музиці - для мене це шанс вирватися з офісу в майбутньому

Ти хочеш сказати, що в майбутньому можливе заняття музикою, будь то продакшн або діджейство, які зможуть тебе прогодувати?

Це можливо тільки з гастролями за кордон.

А кому потрібен діджей з України, який грає детройтську музику, якщо є самі ж детройтскі діджеї?

Це 100%. Тому я й хочу навчитися писати свою.

Виникає питання: як звучить наше життя, як звучить те, що нас оточує?

Я розумію про що ти. Але я намагаюся бути оптимістом в цьому житті. Лягти і померти від того як все погано - не про мене. Буває, звичайно, притисне так, що хочеться кинути все і втекти - я в такі моменти включаю навушники, музика лікує.

Ні, я не про те, що все навколо погано. Навпаки, у нас величезний потенціал придумати щось нове, так як береться все з того, де і як ми живемо.

Звичайно. Я, наприклад, виріс у моря. Для мене це найкраще місце для натхнення. Але в Києві я провів половину свого життя вже і він по-своєму на мене вплинув.

А розкажи про своє ‘морське’ життя. Ти ж через це “Кримський“?

Так, я народився в Ялті. Там досі живе вся моя сім'я... Є невеличке селище між Сімеїзом і Понизівкою - Кацивелі. Я звідти.

Слухай, ти говориш про активізацію київської сцени, але мені здається, що все залишилося на одному рівні. От раніше теж були хороші вечірки, цікаві артисти, ком'юніті (наприклад, Addicted).

Раніше на вечірки Addicted приходило 200-300 чоловік. Ми частенько грали для напівпорожніх танцполів. Тоді Київ щільно сидів на румунській голці. Техно і хаус, які ми намагалися грати і привозити, не особливо користувалися популярністю. Сьогодні потрібно дуже сильно постаратися щоб привезти хоча б одного артиста з усього того списку. Ну а вечірки "для своїх" переросли в рейви, на яких в 5 ранку тільки все починається....

“Дуже постаратися“ перш за все через кризу?

Не тільки. Гонорари і гастрольні графіки у артистів на кшталт Levon VIncent або Prosumer злетіли зі швидкістю світла з тих пір... Convextion взагалі дуже рідко виступає зараз. Нам дуже пощастило привести його в той час. Все завдяки Ігорю Глушко.

Виходить, що привозити когось можливо, тільки це повинні бути поки не хайпові артисти?

Це дуже тонка грань і тут дуже багато залежить від організаторів. Наскільки вони впевнено почувають себе на ринку. Іноді ‘привози’ бувають навіть зайвими на мій погляд. При правильному локальному лайнапі та правильному просуванні заходу результат може бути набагато крутіше за будь-який іноземний ‘привозу’.

А ось я часто зустрічався з такою думкою, що не варто частити з виступами локальних артистів. Що ти думаєш з цього приводу?

У всьому потрібно знати міру. І тут та сама історія - кожен повинен сам вирішувати для себе яку мету він переслідує, навіщо він це робить і скільки йому потрібно виступів. Іноді руки сверблять скоріше покрутити пластинки в найближчі вихідні, а іноді не можеш змусити себе вийти з дому. Якщо такі моменти настають - потрібно зробити паузу. Інакше, навіщо взагалі цим займатися. Ну а якщо очі горять, то навіщо собі відмовляти. Грай та лови кайф. Все просто.

А чи має для тебе значення місце, де маєш грати?

Так. Я особисто більше люблю маленькі локації і танцполи. Коли знаходишся ближче до публіки. Але іноді хочеться зіграти те, що не дозволиш собі поставити в барі. Схема в даному випадку - ідеальний для мене формат. Хоча пару років тому Схема якраз і була вечіркою на 150 чоловік, а зараз - рейв на 1000.

До речі, як ти ставишся до рейвів? Особисто у мене двоякі думки з цього приводу, а у\в тебе?

Якщо чесно, я жодного разу не грав на більш масштабній вечірці... Минулого разу мені дуже сподобалося. Це зовсім інший досвід і враження. Повторюся, для мене це можливість відкрити себе з іншої сторони і дати публіці щось нове, несподіване, те, що не почуєш від мене більше ніде.

Ще є питання про платівки. Бачив якось у тебе в руках дві половинки одного вінілу: наскільки безпечно взагалі замовляти платівки здалеку? З якими ризиками стикаєшся?

Так, таке іноді буває, особливо з неперевіреними продавцями на discogs. Завжди страхуйте пересилання. Іноді заощадивши пару доларів, можна втратити набагато більше. З останнього - довгоочікувана платівка Marvin Dash, яку я пару років шукаю вже і ось знайшов нарешті. Селлер просто провтикав оформити страховку і замість однієї приїхало дві пластинки, точніше дві її половинки. Нічого страшного, знайду ще, але було прикро.

А у нас в країні є якісь варіанти покупки вінілу?

Так, нещодавно ось в Closer відкрився магазин вінілових пластинок. Хлопці дуже стараються регулярно поповнювати асортимент, який в основному представлений електронною музикою (Андрій, привіт!). Є ще Vinyla shop - там, в основному, сучасні хіти і класика (Юра, дай п'ять!). І Discultura звичайно, там є багато різного.

Сам не планував відкрити шоп?

Так у мене він відкритий, в спальні.

З якою платівкою ти ніколи не розлучишся?

Як завжди, найскладніше питання. Треба подумати. З останнього, яка не покидає моєї сумки - Kai Alce - Take A Chance в ремікси Larry Heard. Думаю, це майбутня класика. Дуже крута пластинка, як для домашнього прослуховування, так і для танцполу. Рекомендую.



Інтерв'ю взяв Богдан Конаков.