Cxemcast 019 – Noizar
Інтерв'ю взяв Богдан Конаков.
01.07.2015

Cxemcast 019 – Noizar
Інтерв'ю взяв Богдан Конаков.
01.07.2015





Перше питання проситься мимохіть: як зараз справи з Wicked Bass?


Та ніби непогано, ось нещодавно вийшли дві платівки. Точно краще, ніж минулоріч — тоді була велика пауза через зміну дистриб'ютора і проблеми з курсом валют. Зараз знову можемо випускати платівки частіше; заплановані до кінця року релізи майже готові, і це тішить.


Платівки переважно купують тут, в Україні, чи радше через закордонні рекорд-шопи?


У мене двічі був невдячний досвід продажу платівок з рук. Платівками зацікавилося кількадесят людей, але потім доводилося або розвозити ці платівки самому, або питати щось штибу «так ти будеш брати чи ні?», що розтягнуло весь процес на 1–2 місяці. Тож у підсумку я вирішив, що хай усе продається в магазинах. Люди є, але гра не варта свічок, принаймні зараз.


Виходить, не так уже й просто бути гончо в Україні? Незважаючи на сильні релізи, схвальні огляди та, загалом, статус лейблу.


Та чому ж? Я не надто страждаю від відсутності продажів в Україні. Чи, радше, не страждаю в фінансовому плані, але шкода, що в нас ця культура ще не вийшла на належний рівень. Що вже казати про взагалі відсутність місця для продажу нових платівок! А везти самому десять платівок на продаж, сам розумієш, точно не цікаво, хоча б через ціну на доставку. Але я налаштований оптимістично!


Чи замислювався ти про те, що прийде після платівок? Куди рухається культура релізів?


Звичайно, мені хочеться вірити, що вінил ще довго буде побутувати в певних колах, хай навіть і як предмет фетишизації. А втім, складно не помічати сучасні темпи розвитку цифрових технологій та їх вплив на музичну культуру. Тут просто особистий вибір кожного, у якому форматі слухати і випускати музику. Мені насправді подобаються всі формати.


Не плануєш релізи на касетах?


Я очікував на це питання. Напевно, касети — це єдиний формат, який я не дуже розумію. Він радше забава чи хайп. Однак, якщо є попит, є і пропозиція. Я точно нічого такого не планую, хоч кілька подарункових касет у мене є — виглядають непогано. Але у мене немає касетного плеєра і він навряд чи з'явиться в найближчому майбутньому. Та й касети не дешевші за вінил.


Усе одно в релізі головне — це музика. Як ти знаходиш артистів та музику, яку потім видаєш? Може, маєш цікаві історії?


Згоден. Музику найчастіше шукаю на Soundcloud або з надісланих на пошту демо. Нічого нового, це стандартний процес для всіх лейблів. Легенд і байок особливих немає, хіба що з останнім релізом від Hüpnosaurus. Архів із їх старими треками, які мені колись показав друг з Москви, дуже довго припадав пилом у мене в комп'ютері.


Багато надсилають хайпової брудноти?


Так, надсилають багато, але зазвичай це нецікаве копіювання того, що вже виходило раніше. Таку музику Борис вдало назвав «комп'ютерним лоуфаєм». Або, краще сказати, «дешевим лоуфаєм».


Поговоримо про мікс. Чутно, що ти досі шануєш басові традиції, чи не так?


Я б радше назвав це любов'ю до ламаних ритмів, електро та всього такого. У бейсі вже давно нічого цікавого не відбувається, окрім того, що роблять хлопці з Livity Sound і Hessle Audio.


Може, усі просто пішли в андеграунд — звідки вони, власне, і вийшли?


Усі просто стали писати техно.


І що ти думаєш про цю хвилю? У світі і, зокрема, в Україні.


Пам'ятаю, як з хаусом відбувалися подібні речі, — усі раптом почали писати і грати подібну музику, причому в найогидніших варіантах. Тільки я не думаю, що з техно трапиться така ж сумна історія, воно для більшості людей складніше, тож на техно-варіант Disclosure чекати поки не варто.


А ти сам нічого не намагався писати?


Мені Борис давав пару слушних порад і постійно натякав, щоб я, ледащо, приходив до нього в студію. Однак, далі родинної злагоди і досить дитячого редагування треків поки не заходило.


З Борисом у вас міцний b2b. Що вас об'єднало?


Боря — дуже хороший хлопець і мій улюблений український діджей, з нестандартним смаком, у якого я багато чого важливого засягнув за роки знайомства. Мені дуже подобається грати разом із ним — і грати не завжди стандартну для себе музику. Не можу не визнати, що з ним довелося довго пристрілюватися. Але кожен наступний спільний сет виходить краще за попередній. Ніколи не знаєш, який трек він зіграє наступним, чим ще здивує… Тож ідеш як у музичну школу.


Хто для тебе став відкриттям півріччя?


Складно обрати когось у такому короткому періоді, але з нових це точно Rébeval, який направду виявився не таким вже й новаком. Ще є Karen Gwyer, яку мені вдалося нормально розчути тільки нещодавно, і Glyn.


Лондон, Берлін і Штати…


Згадав, ще Lockertmatik!


Ти за кордоном часто граєш?


Я частіше граю в Росії, у Європі грав лише раз, минулого літа. Хоча артисти з тих чи інших міст мені нерідко говорять, щоб я писав, коли буду «в тих краях». Проте, поки такого не було, щоб поїхав кудись спеціально щоб пограти.


Ти спілкуєшся з багатьма зарубіжними артистами. Що вони знають про Україну? Які враження у тих, кого ти привозив, — приміром, у Ron чи Lee Gamble?


Хтось знає більше, хтось менше. Одні цікавляться політикою, інші зовсім ні. Звичайно, усі вони читають пресу, яка ніколи не надасть достовірну інформацію, дивляться на все крізь призму європейського або якогось там ще менталітету. Але всі ті, хто у нас був, отримали масу задоволення. Це факт.


А багато артистів відмовилося їхати через незрозумілу ситуацію в країні?


Раніше було більше відмов, але останнім часом ситуація кардинально змінилася. Яскравий приклад — Helena Hauff, яка навесні 2014-го відмовилася до нас їхати, за два тижні до вечірки. А от зовсім нещодавно вона круто відіграла на Стрічці. Зараз це питання не стоїть узагалі.


Це тішить!


Було б ще більше грошей на артистів...


З іншого боку, уже виявляються локальні зрушення. Вечірки з місцевими діджеями; промоутери, які вже не працюють, відштовхуючись від привозів; з’являються нові продюсери, бо в них уже зацікавлена сцена. Чи як?


Згоден, от тільки значного зростання кількості — і якості — продюсерів я поки не бачу. Сподіваюся, ця ситуація зміниться незабаром.


Подейкують, що ти плануєш видати на своєму лейблі когось із локальних артистів.


Так, я справді планую і вже спілкуюся з кількома хлопцями, але поки на 100% нічого не готово. Але у мене це ідея фікс, тож усе обов'язково вийде!


Як бос лейблу і діджей, що ти можеш порадити молодим людям, які теж стали на цей тернистий шлях?


Слухати якомога більше різної музики!


Назар, який трек ти обов'язково поставиш на наступній Схемі?


Це буде St Germain – Modus Vivendі. ​

Ми використовуємо файли cookies.