Cxemcast 017 – Lawrin

01. Ben Klock - Grip [Ostgut ton]
02. Trus'me - Somebody [Prime Numbers]
03. Marco Bernardi - Broken Silences [Clone Royal Oak]
04. Josh Wink - Acid Tonick [Poker Flat Recordings]
05. Skudge - Melodrama [Skudge Records]
06. Mood 2 Swing - Move Me [Music For Your Ears]
07. Jeroen Search - Jsms 2.0 [Figure SPC]
08. Mike Dehnert - Nano [Clone Basement Series]
09. Dario Zenker - 27 Northwest [Ilian Tape]
10. Deflecting - Treatment [Techno Gipsy]
11. Adam Beyer - Simple Maze (Skudge RMX) [Drumcode]
12. Marcel Fengler - Rapture [Ostgut Ton]
13. Roman Lindau - Under Pressure [Fachwerk]
14. Tripeo - Untitled #2 (First Trip) [Tripeo – TRIP1]
15. Bleak - Fun [Deeply Rooted House Records]
16. Frozen Border 01 - Untitled 01 [FB 01]
17. Terrence Dixon - Return Of The Speaker People (Kausto's Sudden Aphasia Mix) [Shanti Records]



Є така аксіома, що Львів – це культурна столиця. Що ти думаєш про це?

Я думаю, що люди отримують те, на що заслуговують.

Говорять, що Львів розвивається. Чи багато змінилось, вечірки стали кращими і, можливо, не такими периферійними?

Вечірки? Хм… Це деколи так нудно, що навіть не знаю що сказати. Загалом можливо й так, але якщо чесно, мені рідко коли цікаво – старий я вже став.

Ти лише граєш чи організовуєш також?

Була серія під назвою “Алґоритм“ – я ідеолог та співорганізатор. Хоча моя роль швидше полягала в створенні дизайну. Івентів було 3 чи 4 штуки. Складно одночасно організовувати й грати на своєму івенті. Деколи було більш вдало, деколи менш.

Також я чув про львівський клуб “Андерграунд”. Чому його закрили?

Видно він був надто андеграундний для Львова.

Тобто зараз нічого не відбувається?

Відбуваються вечірки в “Арсеналі“, але щоб я відчував від когось якусь особливу концепцію, то ні. Можливо слабо за тим слідкую. Швидше я просто галицький техно-сноб.

А яке техно слухають галицькі техно-сноби?

Наразі досить гарно звучить шум роботи газового лічильника… Насправді, це не зовсім жарт: чим далі, тим більше просто люблю слухати звуки середовища, їх поєднання; вірніше не те щоб люблю, а звертаю на них увагу, на їх текстури, так би мовити.

Я би сказав, що це “музика“ скоріше для продюсерів.

Не зовсім зрозумів.

Я про навколишні звуки та шуми… Діджею навряд чи вдасться таке поставити.

Так, це буває красиво. Якщо брати в ширшому аспекті, а не просто техно-дискотеки (в найкращому розумінні того слова), чому б ні – все залежить від того як, коли, нащо. З іншого боку, спонтанність теж важлива.

Розкажи про львівських музикантів. Чи є цікаві імена?

Та всі наче класні. Проект “Хатнєграння“, техно-продюсер і диск-жокей Svarog, драм-н-бейс дует Derrick & Tonica. Також є чуваки G.F.N (Галицький Фанкі Нойз), які знаходяться в жорсткому андеграунді та не бажають звідтам вилазити, навіть не знаю чи добре зробив, що взагалі за них згадав – ще образяться – такі вони андеграунді. Також є хлопці з Zavtra.Fm, які більше виступають по хаусу.

Це нові формації? Тобто молоді музиканти?

Молоді душею.

Поговоримо трохи про історію. Галичина багато дала хороших рок-музикантів, а що було з електронною музикою?

В 90- х все звичайно ж іскрилося від нових віянь та напрямків. Були діджеї в багатьох напрямках. Пам’ятаю радіо-програми “Xtreemум чарт“, а пізніше “Неопост“, яку вів DJ Bobrovski – на них я й зростав. Пізніше були програма “Лівер Ефір“ на радіо Ініціатива, на яких відбувалось повне свавілля стилів, подачі та тематики програм – це заворожувало й збивало місцями з пантелику, але це були найбезпосередніші і справжні радіо-шоу. Дякую, що відновив спогади, а то я вже все геть позабував.

Чому все, фактично, вимерло?

Не знаю. Можливо зникла якась іскра, а можливо в людей з’явились інші інтереси. Не судьба.

Розкажи про свій мікс. Мені здається, що він балансує на грані хаус-техно, ніби відтврюючи суперечку між ними.

Можна почати з того, що я взагалі не техно діджей – у мене жодної платівки з Трезору нема.

Тоді що є твоєю музикою?

Я різну музику люблю. Ту, яка викликає асоціації і, ти вірно помітив, містить суперечливість. Але не завжди в плані стилю, а швидше складності настрою в композиції – настрій може бути суперечливий і не конкретний. Класно, коли простий трек без слів може задати багато запитань, хоча мій мікс більш фанкі, чим те, про що я зараз розповідаю. Люблю, коли є підтекст, коли ледь помітна іронія чи самоіронія. Можливість стати стороннім спостерігачем в третій особі за допомогою музики – безцінна.

Такий собі постмодернізм?

Якось так, але я боюсь цього слова.

Чому Lawrin? Це твоє прізвище?

Лаврін - ім’я.

Гарне ім’я. І про що ти думаєш, коли граєш?

Залежно що граю…

Якщо техно?

Техно ж різне буває. Задушливо трішки робиться, коли скочуюсь в сторону параної. Хоча не тільки коли граю – коли достойний мікс такого плану в плеєрі слухаю, то також.

Ніби під час ритуалу самознищення?

Ого, за що ти так?! [сміється] Та різна екзистенціальна х*** буває.

А як ти ставишся до того, що більшість публіки ходить не заради музики?

Навіщо ж себе так обкрадати, не розумію…



Інтерв'ю взяв Богдан Конаков.