Cxemcast 013 – Brother G

Що значить бути діджеєм і як давно ти став на цю стежку?

Вперше я став за вертушки році в 1998, напевно... Я більше почуваюся продюсером, а не діджеєм, хоча грати теж подобається.

Нарешті продюсер. Тоді поговоримо про це. Як ти робиш треки і що важливо для тебе в продакшені?

З сетапа використовую залізо і комп'ютер, а що важливо - складно сказати… реліз напевно, в першу чергу, для поповнення дискографії. Мені хочеться, щоб вона була великою і різноманітною, без треків на цифрі, над чим я і працюю. Однією з основних машин в моїй творчості є Akai Mpc 1000, її використовую з різними інструментами, залізними та софтовими. З DAW юзаю Logic X і Ableton 9.

На яких ти лейблах видавався і наскільки українському продюсеру важко стати помітним?

Не буду перераховувати перші цифрові релізи. Перший вініл вийшов, по-моєму, в 2010 році на лейблі Rawax. Це була компіляція. Далі був альбом, що складається з двох релізів 12 "і 10" на лондонському Boe під ім'ям G-Transition, два V.A. на Udacha і Rough House Rosie, два сольники на Rawax і два релізи на своєму старому лейблі MRS... Українському продюсеру, звичайно, важче стати помітним, ніж хлопцю з Лондона або Чикаго. Але якщо вірити і любити те, що робиш - неважливо звідки ти.

Виходить подорожувати і грати по світу?

Поки географія не різноманітна, але виходить.

Я чув, що ти грав в клубі Tresor?

Так, нещодавно, в грудні. Було дуже круто! Я грав на хаус танцполі Globus, це був понеділок і при цьому - биток людей. Звук Void Acoustics - це був однозначно кращий сетап, на якому мені доводилося виступати. Народ в Берліні завжди круто реагує на музику, Tresor не став винятком, в чому я і не сумнівався. Вийшло це завдяки лейблу Rawax, одним з фронтменів якого я є. Взагалі, всі мої виїзди в Німеччину так чи інакше трапилися завдяки Роберту (бос Rawax), через нього я обзавівся потрібними зв'язками і продовжую ними обростати.

Клас. Як виходить, що в будні, навіть в понеділок, клуби збирають аншлаг?

Берлін - це унікальне місце. Ніде в світі таке не можливо, поки тільки там є ця атмосфера безперервної вечірки в незалежності від дня тижня. Магія цього місця притягує потрібних людей - саме ці люди формують кістяк охочих танцювати без зупинки. Плюс -  велика концентрація артистів та інших елементів культури. І є велика клубна індустрія.

А як на Заході реагують на те, що ти з України? І взагалі на українських артистів?

Не так багато людей розуміє, де це знаходиться. Багато хто думає, що я з Росії або, що Україна знаходиться в Росії. Також багато хто вважає, що я з Берліна.

Як сприймають твою творчість тут, в Україні, і за кордоном?

В Україні я не знаю навіть як, а за кордоном непогано сприймають, є супорт від іменитих продюсерів.

Виходить, що у нас нікому це не треба?

У нас все найцікавіше, по суті, тільки починається. У нашій країні не було таких культурних передумов для раннього розвитку, як в Європі, наприклад. Ми пройдемо свій шлях і я не бачу ні в чому проблем.

Це зрозуміло, що ми від Європи фактично відстаємо. Але чого не вистачає, в чому проблема нашої локальної сцени?

Мало артистів, немає різноманітності тісних колективів, які розвивають свої фірмові стилі, якось так напевно... Немає дійсно сильних лейблів, дистрибуції і т.д.

І як ти бачиш рішення цієї проблеми?

Це питання до промоутерів.

Ніхто не знає їх в обличчя, але вони роблять всю погоду?

Ну а хто ж. Активно працюючому продюсеру складно ще й букінг собі шукати... Зазвичай, проблема наших промоутерів в меркантильності. Але останнім часом ситуація помітно поліпшується. Нашим хлопцям доведеться ще багато чому навчиться, але я вірю в те, що у нас все попереду. Знову ж таки, все йде в правильному напрямку, є надія. Поки що в нашій країні немає сприйняття цього, як до індустрії, тому що самої індустрії ще немає.

Скажи, як реагують у нас на те, що ти - підписант закордонного лейблу, граєш, наприклад, в Берліні? Напевно, для деяких це важливіше, ніж музика?

Зазвичай кажуть типу ”о, круто!”, але без особливого ентузіазму. Насправді, відвідувачів вечірок, які купують платівки і просто розбираються в музиці, - меншість. Сноби в будь-якому випадку скажуть щось типу: "так Берлін - це не так вже і супер, хто там тільки не грає". Я не відчуваю якоїсь понад реакції, більше пофігізм... Адже я дуже простий хлопець.. можливо, якщо якось більш пафосно триматися - тоді і буде реакція типу "о, супер-артист"...

До речі, ти більше лайв граєш або діджей сети?

Я граю діджей сети, надаю перевагу вінілу. Лайв грав в минулому, думаю в майбутньому повернуся до цього.

Хто такий хороший діджей?

Для мене хороший діджей - це в першу чергу яскраво виражений смак і стиль, вміння розгойдати танцпол. Смак за гроші не купиш і за пару місяців він не розвинеться, а техніка другорядна, тому що по суті це не складно. Для кожного є своє визначення, адже є різні погляди на цю культуру.

Але ж смак не означає, що діджей повинен грати тільки певний стиль або жанр?

Ні, звичайно. Це те почуття відбору якісного матеріалу, яке приходить з роками, а то й з десятиліттями.



Інтерв'ю взяв Богдан Конаков.