Cxemcast 012 – Igor Glushko

Як давно ти граєш і як прийшов до діджеїнгу?

Я всерйоз почав захоплюватися електронною музикою на початку 2000-х, тоді ще не було такого достатку джерел, де можна було б її діставати і доводилося якось викручуватися. Я пам'ятаю, що купував диски на Петрівці, на книжковому ринку і в магазині "Два меломана". Більше того, мені пощастило бути знайомим з людьми, які володіли справжнім скарбом на той момент - високошвидкісним доступом в інтернет. Правдами і неправдами я отримував нову музику і дізнавався нові імена, тому наступним логічним кроком було те, що ми, тоді ще адміни форуму radarr.kiev.ua, почали робити свої вечірки в 2006 році. Це було ще до того, як я почав купувати платівки - свій перший публічний сет я відіграв тільки в 2009-му, вже будучи музичним журналістом. Я бачу в цьому позитивний момент, оскільки я не просто став діджеєм по ‘модному’ пориву, а зумів спочатку сформувати смак, обрости корисними знайомствами і своїм власним баченням того, як це ‘повинно бути’. Грати я почав техно і хаус, оскільки відчував у цьому потребу і необхідність. На щастя, сьогодні це вже не рідкість, але, якщо чесно, дійсно отримувати задоволення від діджеїнгу і вміти абстрагуватися від нервозності і стресу, пов'язаних з сетом, я почав тільки зовсім недавно. Мені дійсно подобається цей процес: я його розглядаю і як хобі, і як можливість отримати задоволення.

Чим вечірки тих років відрізнялися від сьогоднішніх?

Вечірки того часу були душевні і дещо наївні порівняно з тим, що ми маємо зараз, але в цьому був і їх плюс. Перша наша вечірка була в "Статус Паті Барі" в універмазі "Україна" - тоді був тільки київський лайн-ап, але приміщення тріщало по швах, і до середини ночі на барі закінчився майже весь алкоголь. Букінги пішли тільки через рік - спочатку ми возили московських діджеїв, потім переключилися на зарубіжних "зірок". До того, як я почав займатися іншими проектами (вечірки журналу "Djam" і серія івентів Addicted), ми зуміли організувати в Києві виступи людей на кшталт Йоріса Воорна, Prosumer, Scuba, Move D і т.д. Особливим спогадом для мене є виступ Dub FX. Я не впевнений, що взявся б робити щось подібного формату зараз, але тоді для нас це було великою подією.

А чому не взявся б?

Не взявся б, тому що я змінився в своїх смаках і змінив своє ставлення до справи. До того ж, помінялися мої бажання, пов'язані з тим, що я хочу бачити від вечірки, і музичні бажання в тому числі.

Багато хто говорить зараз про майбутнє київської сцени: куди це все веде і що заважає її розвитку. У попередніх інтерв'ю часто випливала тема снобізму. А що ти думаєш про це?

Снобізм - це погано, і я знаю, що мене багато хто дорікає в ньому теж, але мені здається, що найправильніший підхід - це знайти баланс між різними сторонами публіки, яка потенційно може ходити до тебе на вечірку. Добре - це коли людям подобається атмосфера вечірки, незалежно від того, хто там грає і на якому місці в рейтингу Resident Advisor знаходиться ваш головний гість. Для мене, до речі, Схема є одним з кращих прикладів таких заходів. З іншого боку, я не візьмуся робити вечірку просто через те, що вона може ‘вигоріти’ у фінансовому плані. У кожної людини повинен бути здоровий егоїзм і у мене він проявляється в тому, що я хотів би чути на вечірці ту музику, яка в першу чергу подобається мені. На сьогодні це техно, особливо в ‘психоделічних’ його проявах. Oось на зразок Rrose, Tobias, Vril і подібних артистів.

До речі, останній реліз Vril мені теж сподобався. А як йдуть справи з Addicted? Розкажи взагалі, яка була його місія?

Addicted вже не існує. Це було невелике ком'юніті друзів, які намагалися робити вечірки певного формату. Але, в підсумку, ми зрозуміли, що нас занадто багато (5 діджеїв і один віжуал-артист) - важко було знаходити музичні компроміси, та й життєві пріоритети у людей змінюються. Після останньої вечірки з Svreca в грудні 2013 року я вирішив взяти паузу. З тих пір ми не робили ніяких івентів і не випускали подкастів. Я особисто просто ходив на вечірки інших людей, намагався увібрати їх атмосферу, а ще їздив на музичні заходи в інші країни. Мені потрібно було позбутися того снобізму, про який ти говорив до цього і просто навчитися отримувати задоволення від самого процесу. Зараз я відчуваю в собі сили, щоб знову почати щось організовувати. Ніхто ще не говорив про це публічно, але разом з Сашком Sunchase і Вірою Sue ми скоро стартуємо новий проект під назвою "Rhythm Büro". Ми вже готуємо пару-трійку заходів з цікавими іноземними гостями, але мені хотілося б, щоб ці вечірки цінували не через ім’я гостя, а за те, що там просто весело. Ми збираємося докласти до цього всі зусилля.

Думаєш, це реально, щоб слухач не звертав уваги на ім'я артиста?

На стадії ‘до вечірки’ - нереально, на стадії ‘після’ - цілком. Для хорошої вечірки потрібні всі: в першу чергу, party animals, за ними - їхні друзі та знайомі, просто люди, які випадково потрапляють на вечірку, і навіть сноби теж потрібні. Не потрібні тільки зовсім ‘ліві’, які до цього ні з чим подібним не стикалися. Мені здається, що узагальнювати портрет відвідувача не можна - комусь найважливіше обговорити хто який трек зіграв; а комусь взагалі на це начхати і дорікати останнього в цьому ні в якому разі не можна. Я бачу зріз нашої публіки таким чином: це люди, які хоч якимось чином до цього стикалися з техно. При цьому неважливо, хто в якому прояві бачить ‘правильність’ техно-вечірки - ми повинні знайти підхід до них всім.

Тобто бути конформістом?

Не зовсім. Конформізм - це відсутність власної позиції. У нас своя позиція є, просто вона дуже ліберальна і відкрита. Якщо тобі подобається те, що подобається нам, і ти готовий зробити свій посильний внесок у атмосферу вечірки - ми завжди тобі будемо раді. І твоїм друзям теж.

Іноді не вистачає такої добродушності, хоча в музиці компроміс часто може нашкодити, чи не так?

Не існує єдино вірного шляху. Ти можеш пробувати йти на компроміси, а можеш діяти по-своєму, напролом. Але це не завжди впливає на те, отримаєш ти задоволення від процесу чи ні. На даному етапі, я чекаю саме задоволення від вечірки і не в останню чергу на це впливає ставлення до справи. Якщо ти налаштовуєшся на те, щоб комусь щось довести або блиснути крутим ім'ям гостя - це неправильний підхід, як на мене. Але якщо ти налаштований на задоволення і створюєш для цього максимально сприятливі умови, this might do the trick for you.

А скажи, ти пишеш музику або тільки діджеїш?

Поки я тільки діджею. Я почав робити перші боязкі кроки в студії Саші Sunchase, під його наглядом. Не хочу загадувати, чи вийде у мене щось з цього. Можливо, колись це і принесе плоди, але так як я завжди був найбільшим критиком себе самого, це повинно бути щось дійсно круте.

У будь-якому випадку, бажаю успіхів тобі на цій ниві. Що скажеш про те, як воно бути діджеєм?

Дякую. Діджеєм бути важко, особливо якщо у тебе ще є корпоративна робота, як в моєму випадку. Але мені це подобається, дійсно розслабляюся я вже на вихідних, коли граю.

Реально бути тільки діджеєм або цих грошей буде явно недостатньо?

Думаю, реально, але можливо це в одному випадку зі ста, а то й більше. Я від діджеїнгу швидше втрачаю гроші, ніж отримую. У когось ця ситуація інша, але багато з них мають підлаштовуватися і робити те, що їм не зовсім подобається. Зовсім ‘в шоколаді’ - одиниці, якщо говорити про Україну, але вони цього заслуговують. Для мене особисто питання грошей є другорядним. Гроші не приносять щастя, вони не повинні сприйматися інакше, аніж просто інструмент для досягнення мети. А як ти їм скористаєшся - залежить вже тільки від тебе.
Про гроші зрозуміло. Просто зворотною стороною медалі стає те, що діджеїти починають (і найчастіше погано) всі, кому не лінь: дизайнери, маркетологи, страховики, школярі… що відбувається з цими людьми? Це дійсно дискредитує статус діджея... як з цим боротися?
На кожен продукт є свій споживач. Якби це не користувалося попитом, цьому не було б місця. Тому не можна однозначно сказати, що ‘добре’, а що ‘погано’. У такій ситуації цілком природною є поява своєрідних ‘фільтрів’. Схема - це фільтр, Closer - теж фільтр, але дещо іншого формату. Вони теж з'явилися не з нуля - мало існувати щось, чому вони могли себе протиставити. Саме тому, Closer існує не з 2005 року, а з недавнього часу - 10 років тому необхідності відсікати сммщиків від діджейського пульта не виникало, як не було необхідності і в ряді інших функцій, які це місце успішно виконує.

Це звучить смішно, але яку пораду ти дав би молодим діджеям?

Не слухайте порад і робіть те, що вважаєте правильним.



Інтерв'ю взяв Богдан Конаков.