Cxemcast 011 – Texcut

Перше питання, як завжди, вступне: як давно граєш? Розкажи свою історію 'як я став діджеєм'.

7 червня 2008 року, через 4 дні після мого дня народження, я замовив свою першу платівку. Це був dubstep і на той момент один з найпопулярніших мейнстрім продюсерів Rusko з хітовою LP Babylon: Volume 1. Перші свої сети я грав ще в далекому 2006, але ніколи не вважав це серйозною справою, поки, власне, не купив свою першу платівку - тоді все заграло іншими фарбами. Напевно, справедливо буде сказати, що саме в цей день я і став діджеєм.

За ці 7 років набралося вже багато платівок?

Близько 700, але обороти в покупці завжди були різні - це дуже часто залежить від запалу і як часто граєш. Коли був популярний dubstep, не в тій формі до якої його зараз рівняють, пластинки купувалися постійно і великими пачками.

А яка найулюбленіша платівка?

У мене в фаворитах завжди буде ця - Digital Mystikz - Haunted / Anti War Dub (Discogs.com/Digital-Mystikz-Hau...r-Dub/master/182769) - вона для мене є мірилом якісної, але в той же час простої музики.

Ти говориш, що твоєю відправною точкою була покупка пластинки. Ти розцінюєш професіоналізм діджея по тому, з чого він грає або як?

Не зовсім. На той момент, коли я почав купувати платівки, ті треки, що я купував, не продавалися в діджіталі, не було Boiler Room. Інтернет був повільний і, напевно, я просто ще встиг зачепити той час, коли класичне уявлення про діджея складали дві вертушки і мікшер, пачка пластинок, навушники й голки. А від хороших традицій і звичок відмовлятися складно. Але зараз мені здається все одно на чому ти граєш, головне – результат. Аблетон, трактор - не суть; мої улюблені діджеї та музиканти вже давно не тягають сумки з пластинками і від цього я не став поважати їх менше.

До речі, ти згадав про Boiler Room. Коли він вже буде в Києві?

Мене це питання не дуже хвилює, краще на нього поїхати в Німеччину чи Польщу.

Наприклад, в Кракові або Вроцлаві він є, а в Києві немає. Значить у нас немає власної сцени, хороших музикантів?

Сцена є. Я б скоріше сказав, що є її зародки в будь-якому, напевно, стилі. Я суджу це по факту нашої ментальності: дуже часто наші молоді (і не дуже) музиканти / діджеї отримують мало критики і конструктивних відгуків з приводу виступів, що дуже гальмує їх розвиток. Так само немає тусовки експериментаторів, які б просто штовхали один одного далі. У нас є тільки окремі особистості. Для мене, наприклад, найяскравішою був і напевно завжди буде Stanislav Tolkachev.

Виходить, що корінь зла - це відсутність музичної критики?

Виходить що так. Не вистачає на всіх Горохова, як на мене. Але якщо серйозно, проблема лежить глибше. Я б відкрив якийсь паблік для дискурсу, обов'язково включив до нього багато різних хлопців, таких як Ігор Глушко, зі своїми критичними думками. Закинув би на вентилятор - може ми нарешті щось і зрозуміли би.

А що зі слухачами? Хіба їм потрібна локальна сцена, коли можна майже кожні вихідні ходити на зарубіжних артистів, іноді навіть зірок?

Ага, закриють кордон і будемо всі ходити в Форсаж на ночі студентів.

Гнітюча перспектива. А ти пишеш музику?

Я постійно тисну на якісь синтезатори і часто не сам. Але поки з цього нічого путнього не вийшло. Можу дати посилання на свій старий проект, де ми записували купу всіляких інструментів, зводили все в один канал і виходив повний треш. Проте, було забавно. Звучало це приблизно так: Ugursuz-rok-ulduz - Poshta. Але музикою це я б не назвав – сам процес був неймовірно крутим.

Серед всіх діджеїв, у яких я брав інтерв'ю, не виявилося жодного продюсера. Яка тоді виходить "місія діджея" в розвитку сцени?

Простий приклад: у мене є друг, Діма, відмінний продюсер, він дуже продуктивний і, в принципі, популярний. Проте, мені часто вдається дивувати його, скажімо, відкривати очі на деякі стилі і артистів. До слова про Діму, ми з ним недавно грали тестовий лайв в Одесі, було дуже угарно. Може в цьому місія діджея?

Вся надія на слухача, який би дивувався, просвіщався й аплодував?

Золоті слова.

Твій подкаст вийшов доволі еклектичним - на межі техно й ембієнту. Чи правильно мені здалося?

Не зовсім, скоріше на межі експериментальної музики з вкрапленнями етніки та техно кінцівкою. У ньому я постарався зібрати те, що характеризує мене. Як би це егоїстично не звучало, але так робить кожен діджей, як мені здається. Тому мікс - це то ураган, то штиль.

А що для тебе є експериментальна музика?

Це перекинуті рамки, нявкання кошеняти з максимальним дилеєм на початку треку, звуки величезного модуляра в кінці. Для мене, напевно, найправильніший приклад експериментальної музики - це Kaboom Karavan (youtube.com/watch?v=F0kkXey_QCc).

Виходить, що техно для тебе – це переосмислення такої музики під танці?

Ні. Я обожнюю бас, глибокий, сильний, складний - це у мене ще з дабстеп-періоду залишилось. Ось в техно у деяких артистів це теж виходить як треба. Ось чому у мене почалися взаємини з техно: такі артисти як Material Object, Rrose і Atom змушують мене покриватися мурашками знову і знову, як це було 6 років тому під дабстеп.

А що сталося з любов'ю до dubstep? Ти вважаєш, він у розвитку пішов не туди, коли втратив чисто британський акцент?

Та все просто - його перестали писати правильні люди. Вони зараз зайняті зовсім іншими справами.

Техно?

І так, і ні. Наприклад, Mala грає лайв з кубинськими барабанщиками, а Loefah ставить tech house треки - у всіх по-різному, але майже всі при справі.

Що ти збираєшся грати на Схемі в цю п'ятницю?

Глибоке техно, ніяких хітів, просто глибоке техно з а*енними бас-лініями і дуже довгими музичними орнаментами.



Інтерв'ю взяв Богдан Конаков.