Cxemcast 008 – Lumitecc

Судячи з твого міксу, ти любиш переплетення розмаїтих стилів і різної музики. Якими факторами ти керуєшся під час гри і як відбору 'тих самих' треків?

Мікс для подкасту відрізняється від живого виступу. Якщо на танцполі основним орієнтиром є реакція людей на музику, то тут важлива саме історія, задумка, а треки можуть бути абсолютно різними - все залежить від настрою. Вибір музики для мене - це завжди вільний селекшн і найчастіше він відбувається вже під час створення сету.

Яку історію оповідає твій мікс?

Я думаю, що ця історія розповідає про те, що не все так погано в сучасній хаус і техно музиці. А музику де знаходжу? Зазвичай клацаю Juno до нескінченності.

Ти говорив, що вже два роки не відвідував вечірки. Хіба це не важливо для того, аби більше грати, щоб тебе знали й частіше запрошували?

Я завжди ходив на вечірки заради самої 'тусовки' і, звичайно ж, музики. Люди, зв'язки - це другорядне. Загальноприйнятий ланцюг "тусовка - корисні знайомства - діджеїнг" - не зовсім для мене.

Для тебе діджеїнг - це хобі чи,  все-таки, покликання?

Діджеїнг – це заняття більше для душі і настрою. Ніколи не переймався про те, де б пограти, так як пропозицій завжди досить, а от можливість і бажання не завжди є. Зараз граю не часто через велику зайнятість - зазвичай раз в два місяці ставлю треки в одному зі столичних клубів. Взагалі-то я і діджеєм ніколи себе не вважав, бо не займаюся цим професійно і регулярно. Діджеям зараз важко. Наприклад, моя остання покупка на Juno перевищила будь-які допустимі межі (сподіваюся, моя дівчина не читає це інтерв'ю).

А як поживає твоя колекція платівок?

Насправді вініл для мене - це можливість зберегти улюблену і важливу музику, тому що «цифра» недовговічна, хоча більш мобільна, що є дуже важливим. З «пластів» вже майже не граю. Знаєш, у мене досить дивна колекція. Зараз, до речі, мене дуже заспокоює класична інструментальна музика. Хоч я і не фанат, але недавно підсів на інструментальну музику, а-ля Джоні Грінвуд (Johny Greenwood прим. ред.). А взагалі було б цікаво спробувати зіграти наживо - 2015 рік планую присвятити цій ідеї.

Розкажи трохи про те, що ти пишеш? Що плануєш зробити як продюсер?

Пишу те, що виходить писати. Ніколи не сідаю за цю справу, попередньо накидавши в голові чіткий план: так, тут буде таке ось техно, а тут такий от хаус... Мені здається це трохи нерозумним. Музика повинна відображати внутрішній світ, тоді все чесно. Я починаю, а потім пішло-поїхало... З недавніх пір почав використовувати аналог, купив забавну драм-машину. Думаю, як я без неї весь цей час жив?

Багато хто скаржиться на занепад хауса і техно, мовляв, класика все одно краща. Що ти думаєш про це?

Я з ними не згоден. Класика завжди буде класикою, її не можна порівнювати з тим, що відбувається зараз, тому що тоді втрачається це «зараз». Наразі є багато цікавої якісної музики. Що ж стосується людей, які постійно критикують і багато говорять... Зазвичай за маскою глибоких знань ховаються звичайні, нічим не примітні сноби, для яких життя - це лише базікання на форумах.

Тоді на кого варто рівнятися з сучасних артистів?

На кого варто рівнятися? Мені здається, в першу чергу, - на нові імена, які вже встигли виділитися серед усталеного кола артистів. В цьому році мені дуже сподобався Call Super. Ну є ще з десяток нових імен, від музики яких я в реальному захваті. Все досить круто і ново. З'являються нові течії, артисти знову не бояться експериментувати, розсуваються звичні рамки - і це неймовірнно!

Досить оптимістичний погляд. А що тоді відбувається з локальною танцювальною сценою?

Ті хлопці, з якими я знайомий, мені подобаються. Те, що вони роблять, - роблять з душею і для душі. Мені не соромно за нашу техно «тусовку». У ній є щось первісне і щире. А проблема завжди одна і та ж - курс валют. А якщо серйозно, то проблема нашої країни - це низький рівень культури як в загальному розумінні, так і в музиці. Я не розумію як виживають нинішні промоутери, які намагаються привити гарний смак за допомогою дорогих «привозів», бо привозити особливо нема для кого. Детройт, Чикаго, Лондон - ці міста вільно розвивалися сотні років. Культурно, музично… як завгодно. Нам важко після всього того, що відбувалося всі ці роки в нашій країні, але думаю у нас все ще попереду.

 

 

Інтерв'ю взяв Богдан Конаков.