Cxemcast 052 – Rrrkrta

Розкажи трохи про мікс. Яка ідея або посил закладені в ньому?

Костя, який займається клубом «K 55» у Варшаві, дозволив нам записати його там. Ми позичили рекордер у Бартоша Кручинського. Разом з ним та моєю подругою Анею ми чекали на акцію протесту «A Day Without a Woman», яка проходив дуже близько до цього місця. Мікс був записаний відразу, в основному з пластинок. Ми забули, яка в нього була ідея, але якийсь Джастін Бібер був безперечно залучений (вибір  був між ним і Spiral Tribe, проте Бартош вчинив мудро). 

Як ви придумали назву «Brutaż»?

Насправді, це був Пйотр Курек, який започаткував вечірки в «Eufemia» в Варшаві, перш ніж вони стали танцювально-орієнтованими. Це польське написання французького слова «bruitage» (фр. – шум). Назва повинна вимовлятися саме так, або ж ми викликаємо поліцію.

Яка концепція лежить в основі вечірки?

Насамперед, ми веселимося та намагаємося створити простір один для одного. Вреші-решт, нам це не вдається.. Приходить хтось набридливий, і доводиться робити вигляд, що ми слухаємо музику.

Чому логотипом є баскетбольний м’яч?

Бо лазити в інтернеті весело. Це було перше цікаве зображення, яке ми знайшли. Це сильний і водночас нейтральний символ.

Ви плануєте поїздки з вечірками за межами Польщі?

Ми влаштовували вечірки всюди в Польщі, а в Кракові та Познані – щомісяця. Ми також регулярно їздили в «ОHM» у Берліні, але це вже в минулому. Далеко не всі люди зацікавлені у фактичній підтримці Східної Європи та слаборозвинених сцен – економічна рівність просто не входить до понять інклюзивності, які зараз в моді. Польський кордон знаходиться за 100 км. від Берліна, але жоден з польських артистів не грав у більшому берлінському клубі протягом минулого року. Це круто, що ми якось почали вірити в поняття справедливої соціальної драбини у сфері андеграундної танцювальної музики. Втім хто саме сказав нам, що так воно і є? І що, якщо ці люди й місця не так вже й потрібні? 
Draveng - Xeroxer [Brutaż 002]

Що надихнуло тебе розвивати «Brutaż» до  теперішнього рівня?

Розвиток відбувався природним шляхом. Багато людей, які відвідують «Brutaż», досить самосвідомі, але в якомусь неоднозначному сенсі. Вони шукають альтернативний простір, шалений і хвилюючий, – клуби, як правило, намагаються нав’язати їхню сильну ідентичність невпевненій молоді. А ми намагаємося йти за  цією молоддю, замість того, аби створити «бренд», який продає штамповані звук і бачення. 

Чи стикалися ви з якими-небудь проблемами, коли тільки почали робити вечірки «Brutaż»?

Ми перейняли «Brutaż» у Пйотра Курека і Kelo незабаром після того, як все почалася, і якось вечірки стали відносно великими, незважаючи на те, що ми не були впевнені в тому, як саме робити що-небудь. Ми завжди хотіли переозначити той «vibe», який можна привнести в клуб. Деякі люди не люблять викликів, тому вони жаліються ще й досі. Кожна вечірка збирає близько 300 осіб, і ми граємо досить смішну музику, але й до  цього часу негативна реакція є досить великою. Нас вважають або зарозумілими хіпстерами, які не знають як правильно веселитися, або просто наркоманами. Проте ми змирилися, тому що завдяки своїй критиці критики виглядають круто, і ми просто щасливі за них. Бо в нас і досі все виходить.

Ти іноді відчуваєш, що, роблячи такі неординарні вечірки, ви навчаєте людей, показуючи, що клубна культура не має строгих рамок і меж? Чи бачиш ти якісь зміни, які «Brutaż»  спричинив у польському клубному житті?

Іноді відсутність освіти – це найкраща освіта, яку можна отримати. Проте це не  поширюється на боротьбу проти сексизму, гомофобії та економічної дискримінації, яка повинна бути присутня, особливо в нічний час. Ми хотіли би більше працювати в цьому напрямку. 

Якою є політична сторона вечірок? На які політичні зміни націлені події «Brutaż»?

«Brutaż» має бути нічим іншим, аніж безпечною гаванню, так що ми просто намагаємося виключити  загрозливі настрої. Крім того, ми дізналися, що голі танці не є злочином і: 
Pantene - Don't Touch Me I'm Dancing

Як ти складаєш лайн-апи для вечірок?

Мені неймовірно пощастило подружитися з неординарними, талановитими діджеями та артистами різного походження. Ми намагаємося розширити нашу спільноту з кожною новою вечіркою, тому ми шукаємо виконавців, діджеїв та переважно друзів, яких ми хотіли би представити тим, кого ми вже знаємо. Крім того, ми на 90% вініл-орієнтовані, тому що, перш ніж ми навіть ми почали говорити про це, люди вже ненавиділи нас за несерйозне ставлення до всього. Тому ми вирішили стати серйозними.

Ти робиш букінги іноземних артистів чи намагаєшся залучити радше місцевих чуваків?

Ми не оголошуємо лайн-апи, але ідея завжди полягає в тому, аби мати одного іноземного виконавця на ніч. Крім того, треба залучати менше чуваків і натомість дати більше місця жінкам. Локальні виступи важливі, тому що Варшаву  взяли в заручники тек-хаус і велика техно мафія, і ніякі нові виступи більше не відбуваються в  жодному з клубів.

Що відбувається у Варшаві зараз?

Переважно смог і агресивна реприватизація, котру ніхто не ставить під питання. Хто знає…

Наскільки я знаю, ви робите свої вечірки в місці під назвою Палац культури і науки. Чи не міг би ти розповісти трохи більше про це місце?

Це найбільший і найвідоміший будинок у Варшаві за проектом Льва Руднєва, який також є автором «семи сестер» у Москві, що виглядає в принципі так само, як Палац культури і науки. Там є ресторан під назвою «Cafe Kulturalna». Прибираємо всі столики, налаштовуємо саунд, люди натикаються на стіл діджея і навколо занадто шумно аби кричати на них, але ми завжди забуваємо підготувати відповідне попередження.

Ти жив у Берліні протягом декількох років. Що тобі там подобається? І чому ти вирішив повернутися?

Працюючи в такому магазині, як «Record Loft», можна зустріти багато друзів, які виявляються дивовижними діджеями. Переїзд назад до Польщі був очевидним кроком, тому що вона, як і раніше, потребує поштовху і тут є  багато роботи, яку можна і треба зробити. «Андеграундна танцювальна музична індустрія» є досить нудною, так що краще дотримуватися панк-філософії у Варшаві. Якщо хтось ще має доступ до цього.

Як ти думаєш, чому відбувається такий галас навколо Берліна? 

Він існує через історію міста з його безліччю сцен і спільнот, які виходять далеко за рамки  техно-сцени. Берлін швидко змінюється, і в певному сенсі став жертвою власної слави. Деяким людям це набридає, тому вони їдуть звідси, але є ще багато надихаючих течій в цьому місті, так що надія не втрачена.

На кого з найбільш непомічених, але все ж крутих локальних артистів і музикантів, ти натрапив за час організації вечірок?

Незабаром ми випускаємо збірку з «Transatlantyk» (лейблом керує Zambon), що складається з 9-ти дебютів (Aheloy, Antonina Nowacka, Random Code та 1 9 9 2). Крім випущених записів, є деякі люди, які занадто сором’язливі або занадто дивні, аби їх не згадати. Я кажу про «Girls to the Front» – зін та вечірки, дивакуватий дует Qmam і Czayę, лейбл «Wounded Knife» (який вже не існує, на жаль), італійський діджей FVO, модульне ритмічне ембіент комбо Mirt and Ter, команда Mestiço і Martyna Bolanowska (яка є найкращою ілюстраторкою зі сфери «choo choo».

Який твій улюблений спосіб шукати нову музику?

В музичному магазині, без штанів, розкидаючи навколо пластинки й підбігаючи до випадкових людей, щоб заспівати їм пісню мого народу. Мій найменш улюблений спосіб – це коли натрапляєш на один з тих записів, які грав Владімір Івковіч, і ти розумієш скільки це коштує.

Ти робиш свою власну музику, і де ми можемо її послухати (твоя сторінка Soundcloud виглядає досить мінімалістично)?

Так, ми робимо. І ні, я не роблю. Я недавно зробив сторінку на Soundcloud і після всіх цих років, я досі намагаюся зрозуміти, як презентувати себе як окрему сутність.

Які майбутні релізи очікуються на лейблі?

Після платівки «Mchy Porosty», яка прямо зараз доступна через «Lobster Distribution» і «Side One», «Brutaż» випустить платівку Карло Маріа з дуету під назвою Punctum за два місяці; потім збірку з двох платівок разом із «Transatlantyk», присвячену виключно дебютам польських артистів; потім пару польських міні-альбомів – Wiktor, відомий як Souvenir de Tanger/Dyktando, та AARPS з Катовіце (найкращий живий виступ виконавець на цих просторах!); і, нарешті, танцювальну платівку Сильвії Кастель, яка також випускає не танцювальний альбом на «Blackest Ever Black». Крім того, ми тільки що отримали неймовірних захопливий матеріал від 34.10.3402 з Белграда. Ми сподіваємося, що зможемо виконати принаймні половину плану. Нам потрібно звільнити більше місця для жінок, нам просто не вистачає релізів від жінок. Ми всі відправимось в пекло за це.

Які плани на 2017 рік?

У новій великій темноті, ми нарешті виконаємо мій дуже особливий план. І мами, мами дуже важливі.



Інтерв’ю взяла Олександра Захаренко.